ПрийдЕ той час і станемо усі перед Тобою
Такі, які ми є, - без макіяжу і прикрас.
Ніхто тоді не виправдається сам собою.
Є виправдання лиш одне - Ісус Христос.
Все створено Творцем: земля і небо, люди,
ПташкИ і квіти, і дерева, усяка звірина,
Веселка в небі (чи ж не Боже чудо?!),
Морів і океанів неосяжна глибина...
Усе Твоє і я Твоя, така, як є, мій Боже.
Не заховаюся від Тебе я ніде.
Творить добро без Тебе я не можу,
Тож Дух Святий нехай мене веде.
Я часто помиляюсь, та все ж хочу
У всьому волю я чинить Твою, Отець.
Допоможи усе робить уміло, творчо,
Щоб труд мій не загинув нанівець.
Приходить старість, та душа квітує,
Бо ж вона вічна і ніколи не помре.
Нехай же кожний подих, порух вона чує
Святого Духа- Він не підведе.
О, Дух Святий, прости, що пригашала
Тебе я часто і удаляла я Тебе
Й тому духовних і фізичних сил не мала,
Й лукавий "діставав" тоді мене.
З Тобою спокій, мир і радість вічна.
Ти - моє щастя, впевненість моя.
ЛишЕ добра, мій Боже, зичиш.
Без залишку я вся, Господь, Твоя.
Ісус Христос приніс за мене жертву,
За всі гріхи мої Він постраждав!
О, мій Творець і Бог мій милосердний,
Без Тебе хто б спасіння з людей мав?!
Тож підкоряю дух, душу і тіло,
І розум свій Тобі, о Дух Святий.
Без Тебе жити свято не зумію-
Мене всю очищай й до вічності веди.
Ольга Назарова,
Украина
Ти все розставиш на свої місця, мій Боже.
Лиш Ти надійний, вірний, Боже мій.
НавЕсти лад у всім мені Ти допоможеш.
Вся довіряюся, Господь, лише Тобі. Амінь.
Прочитано 2826 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Насилие. 1 часть. - Оксана Тищенко - Осанна Нет смысла писать и делать что-то, что не спасает души. Этот рассказ очень сильно изменил меня саму. Здесь нет имен - это аллегория. Но каждый суди себя сам: на каком месте стоишь. В эпицентре событий или как безучастный наблюдатель. Но, если есть грех, покаяться надо, надо покаяться. Себя не жалеете - пожалейте других. Ведь мысль - материальна. Она - первая ступень ко греху.
"В искушении никто не говори: Бог меня искушает; потому, что Бог не искушается злом и сам не искушает никого, но каждый искушается, увлекаясь и обольщаясь собственной похотью; Похоть же, зачав, рождает грех, а сделанный грех рождает смерть". Из Иакова 1:12-18
"...а кто соблазнит одного из малых сих, верующих в Меня, тому лучше было бы, если бы повесили ему мельничный жернов на шею и потопили его во глубине морской. Горе миру от соблазнов, ибо надобно придти соблазнам; но горе тому человеку, через которого соблазн приходит". Матфея 17:6,7
