Як ми оцінюємо своє життя: роками, часом, досвідом, позицією… ?
Протягом усіх поколінь люди намагаються оцінити міру значимості земного життя. Постійні пошуки відповідей стосовно виникнення людського буття породили десятки, або й сотні, різних філософських вчень, які згодом стали підґрунтям окремих наук. В основному, вони базуються на власних переконаннях, виходячи з досвіду чи певних умов життя. Деякі з них з плином часу змінювалися, або взагалі зникли як такі, а інші й досі продовжують залишатись актуальними. Одвічне намагання людини розгадати певні закони вічності свідчить про їх велику цінність в процесі земного життя.
Нинішнє покоління успадкувало від мудреців минулого велику кількість теорій, гіпотез і домислів. І сьогодні одні люди продовжують пізнавати істину, а інші вважають, що відкритого кимось їм досить. З часом, перші стають засновниками, а другі їх послідовниками. Перші лише ініціюють зміни, а другі живуть згідно них. Зрештою є ще й треті, які начебто все знають і розуміють , але коли їх застають зненацька зміни, то вони здивовано запитують: „Що?Де?” Так було й буде завжди. Всякий прогрес здійснюється завдяки людям, які не задовольнилися тим, що в даний момент усім іншим здається достатнім. «Справжню цінність має те, чого ви навчитеся після того, як взнали все.» ( Джон Суден). „ Послухає розумний і примножить знання” ( Притчі 1:5)
Існує мудра думка, що найбільшою трагедією в житті є не його кінець, а те, що людина занадто довго налаштовується, аби почати жити. Що я маю на увазі ? У всякої речі на землі є своє призначення. Його має і кожна людина. Візьмемо для прикладу секретаря, якого прийняли на роботу, щоб вести офісні справи, а він, замість покладених на нього обов’язків, займається іншою діяльністю. То чи ж буде він ефективним на своїй посаді як секретар, і чи заслужено отримає за це зарплатню? Звичайно ж, ні, бо бути ефективним не означає робити все, що заманеться, а слід виконувати те, що безпосередньо входить в обов’язки. Ось так багато людей, можливо, в своєму житті здійснюють навіть і багато добрих справ, але не те, до чого вони покликані. Саме це і визначає значимість земного життя.
Країни, міста, села і, якщо хочете, помісні церкви також мають своє призначення. Бог оцінює наше життя з точки зору виконання Ним даного доручення. Він створив людину так, щоб вона думала з позиції вічності.
( Єклес.3:11). Також тривалість життя не вимірюється лише виконанням заповідей Божих , бо виникає запитання :Чому молоді і добрі люди помирають? Є таке розуміння, що Бог часто використовує одне або декілька поколінь для звершення певного плану. В цьому процесі може бути задіяна одна, дві або навіть десятки чи сотні людей, які присвятять своє життя лише якісь одній частині того процесу, а довершити його має вже хтось інший в наступному поколінні. Для прикладу можна взяти спортсменів, які біжать з факелом певну дистанцію, щоб на зазначеному відрізку передати естафету наступній команді, а та, в свою чергу,- іншій, і в загальному олімпійський вогонь може бути пронесений в багатьох країнах світу. Зробити це одній команді неможливо, а для кількох є цілком доступно.
Отже повинна бути безперервна передача естафети між поколіннями, щоб задуманий план здійснився. Кожне покоління повинно виконати своє призначення і, тим самим, визначити долю наступного покоління. Але часто трапляється, що взагалі не існує взаєморозуміння між поколіннями. Нерідко конфліктні ситуації між молодшими і старшими виникають через дрібниці, на які опираються одна або друга сторона, не в змозі піти на компроміс. Повертаючись знову до бігунів, які несли факел, щоб передати його іншій команді, уявімо собі, що ця команда, зустрівши своїх попередників, відмовляється взяти з їх рук факел, мотивуючи тим, що вони одягнені не в таку форму і зачесані навпаки тощо. Можна уявити, що було б далі? А коли подібне виникає в житті старшого і молодого поколінь, то чомусь на це часто-густо закривають очі і махають рукою. Старші засуджують молодих, а молодь насміхається зі старших. Люди забувають, а, можливо, й зовсім не знають, що вони задіяні в довготривалому циклі людського буття, і те, що почали батьки чи навіть діди, повинні закінчити діти. Був час, коли тисячі наших дідів сиділи в тюрмах за віру в Бога і за свій патріотизм. Їм так і не довелось побачити те, заради чого страждали. Але вони були тими, хто посіяв насіння свободи і передали естафету нашому поколінню, яке могло б виборювати цю свободу і утверджувати її. А вже наступне покоління – наші діти, будуть з нею жити. Це один з прикладів, який показує важливість взаємозв’язку між поколіннями, для досягнення результату. В Бога для кожного покоління є свої відкриття. Попередні покоління приготували можливість Богові явити нові істини наступним. Є родинні корпорації столітньої або більшої давності, які досягли великого успіху завдяки тому, що декілька поколінь працювали на утвердження їх бізнесу, щоб сьогодні був бажаний результат. А це об’єднує майже декілька поколінь. За приклад можна взяти і культуру. Скажімо, культура нашого народу формувалася протягом століть і продовжує далі розвиватися. Чого варте одне покоління? Навіть роду не буде. Так чому ж виникають конфлікти між представниками різних поколінь, коли взаєморозуміння є таким важливим ? Тому, що люди забувають, чи взагалі не знають певних і завжди незмінних принципів:
Перший стосується життєвих пріоритетів. Потрібно глибоке розуміння того, що існують речі першочергові і другорядні. Одні і другі є важливими, але вони здійснюють різний вплив на життя. Коли мова йде про те, що є важливішим для автомобіля, аби він нормально рухався, то не варто сперечатися, що потрібно купити в першу чергу - одне чи друге. Звичайно, колеса. Подібні суперечки виникають у взаєминах старших та молодих. Інколи суперечки зав’язуються там, де їх легко можна уникнути, якщо трохи поміркувати. Наприклад, який кому подобається стиль музики чи одягу і т п. Мова йде про речі, які нібито є важливими, але насправді є скороминучими. Вони можуть зовсім не впливати на виконання людиною своїх обов’язків, чи досягнення нею життєвої мети. А тому й суперечки тут зайві. Завжди потрібно бути обережним в своїх вимогах щодо цінностей інших. Зовсім інша справа, коли це стосується зміни місця проживання, вибору професії чи створення сім’ї … Тут кожен повинен зробити свій вибір також за власною волею, але виважено і не нехтуючи можливими порадами рідних та близьких. Адже такі рішення у житті вже мають величезний вплив як на долю самої людини, виконанню її покликання, так і на тих, хто її оточує.
Важливо пам’ятати, що людина – це істота, котра створена для суспільного життя. Бог не писав для нас сольних партій. Він дав нам можливість спілкування із собі подібними. Важливо тільки те, з ким ми підтримуємо близькі взаємини. Бо знайомі і навіть друзі можуть розширити наше бачення, а можуть і вбити нашу мрію. Ніколи не слід слухати порад людей, у житті яких не видно реальних плодів і не обговорювати свої проблеми з тими, хто не здатний допомогти у їх вирішенні.
Далеко не в кожної людини є право говорити вам, як будувати ваше життя. Не варто йти за тими, хто йде в невідомість. Потрібно бути уважними тоді, коли визначаємо напрямок свого життя. Мудра та людина, яка скріплює особисте життя дружбою з достойними людьми. В кожного є своя велика доля. Для кожного в Бога є Свій задум і покликання.
Другий принцип стосується того, що люди забувають про неминучість змін, викликаних часом. Зміни – це невід’ємна властивість часу. Час викликає зміни. І створення часу стало постійним джерелом змін ( Єклесіаст 3:1). Нічого немає такого постійного, як зміни. Тому ми не повинні особливо зосереджуватись на швидкоплинних життєвих моментах, та ще й створювати при цьому конфліктні ситуації. Серйозною помилкою багатьох є те , що вони зосереджуються на тимчасових ситуаціях. Такі ситуації є частиною життя, але не всім життям. Ми повинні побачити і зрозуміти ціль свого буття, в досягненні якої на нас покладена висока відповідальність за виконання свого покликання. Приклади із Біблії, як передавалася естафета поколінь:
МОЙСЕЙ – вивів народ з Єгипту і передав естафету Ісусу Навину, щоб той ввів його в землю обіцяну.
ДАВИД – передав сину Соломону план і обов’язок збудувати храм Богові.
ІСУС ХРИСТОС – передав учням владу і зобов’язав проповідувати Євангелія цілому світу.
Апостол ПЕТРО – передав Тимофієві мудрість, як довершити те, що Він почав.
„ Багато задумів в серці людини, але збудеться те, що запланував Бог” ( Притчі 19:21)
Бог закликає старше покоління стати батьками для своїх дітей не тільки фізіологічно, але і духовно. Прийшов час заповнити прогалини в ланцюгу поколінь, і проявити особливу турботу про молоде покоління, прийняти його і захистити від будь-яких нападок. Старше покоління повинно стати на захист молодого.
Молоді люди! Вам сьогодні кидається виклик взяти на себе відповідальність за свій спосіб життя, щоб могли бути прикладом для інших. Вам подобається сучасність. Вам подобається переступати ті бар’єри, через які спотикаються люди старшого покоління. Слово Боже каже, що ви сильні, ви переможці. Якщо, можливо, старші люди недооцінюють вашу здатність до тверезої оцінки життя, ваше вміння робити правильні висновки, то вибачте їм за це, але й ви, у свою чергу, не нехтуйте їхньою життєвою мудрістю. Кожен із нас повинен йти на своєрідні жертви заради кращого життя. „ Слухай батька свого,- він тебе породив, і не гордуй, як постаріла мати твоя” (Приповістки 23:22)
Тільки взаєморозуміння між поколіннями зможе стати запорукою вирішення проблем суспільства. В людях, які готові стати містком між поколіннями, має потребу і Бог, і наш народ.
Автор: Володимир Андрощук
Сайт: http://heavens.com.ua/
Прочитано 12387 раз. Голосов 8. Средняя оценка: 4,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Щиро дякую!Мені сподобалося порівняння поколінь з естафетою спортсменів.Я згідна з тим,що збувається те,що запланував Бог.Треба щиро молитися,просити в Бога саме перше мудрості,здоровя,щастя,миру для своіх родин і дякувати Богу за все.Я вірю Бог поможе! Комментарий автора: І я теж вірю!
"Святоша" - Смеющемуся - Лариса Попова Когда мне Бог открыл, что Он есть, я пережила шок: ПРИШЛО ОСОЗНАНИЕ МЕЛОЧНОСТИ ВСЕХ СТРЕМЛЕНИЙ И ЦЕЛЕЙ.
Вторым шоком явилось откровение о том насколько Он близко, рядом - ПРОСТОТА УСТАНОВЛЕНИЯ КОНТАКТА С Ним.
Отче Небесный, сделай нам, детям Твоим, Небесный подарок: даруй нам дух Богоискания, Боговедения и Богопознания; откройся нам, СТАНЬ нашим Папочкой. Стань МОИМ Папочкой! Спасибо. Аминь.
Свидетельство : Покрытые Его благодатью? - Наталия Минаева Да благословит вас Бог!
А это из проповеди К.Кульман
Вам не помогут ни Бог, ни люди, если вы уйдете в себя и будете думать только о себе. Ни лекарства, ни мои советы, ни проповеди, ни ваши знания не смогут вам помочь, пока вы сами не предпримете определенные действия. Пока вы остаетесь в своем замкнутом мирке, вам не помогут ни люди, ни Бог. Поэтому, чтобы вам не пропасть окончательно, выйдите из заточения, в которое сами себя поместили. Выберитесь из темницы собственного эгоизма, иначе никогда не увидите победы.
Я поняла, что легкие победы — это дешевые победы. Лишь за трудную победу стоит сражаться. И порой это сражение становится жаркой и жестокой схваткой. Зато именно такая победа будет иметь наибольшую ценность. Я знаю об этом из личного опыта. В пути мои ноги спотыкались о камни, и это закаляло меня. Трудности и испытания, которые одолевали меня, когда я чувствовала себя полностью раздавленной и захлестнутой бушующими волнами проблем, были моей Гефсиманией, благодаря которой во мне формировался мужественный характер и доверие Богу. А за победу, достающуюся дешево, не стоит и сражаться. В самый трудный час, в самом глубоком подземелье Господь может и хочет даровать благодать и победу.
Давайте немного поразмышляем вместе. Знаете ли вы, что Мильтон написал «Потерянный рай», когда был слеп? Он не позволил недугу украсть у него победу. Другой человек, сломав ногу, был прикован к постели. Однажды, лежа в кровати и рассматривая обои, он решил попробовать себя в качестве художника и впоследствии очень в этом преуспел. Он тоже обрел благодать в свой самый трудный час. Эти два человека могли потерпеть неудачу, проходя через трудности, но все же одержали победу.
Один поэт на первом же своем выступлении был осмеян публикой. Этот провал был особенно мучителен для него. Но вместо того, чтобы сдаться, он отправился домой и написал величайшую поэму о том, как принять вызов и жить, побеждая. Эта поэма привлекла внимание другого человека, лежащего в больнице. Он потерял обе ноги и обе руки. Он был настолько взволнован, что впоследствии стал известным оратором. Все эти люди нашли благодать даже в тесном подземелье обстоятельств.
Как-то я услышала о женщине-враче, ноги которой в детстве были парализованы в результате серьезной болезни. Когда она подала заявление о зачислении в один из американских медицинских университетов, ей отказали, сказав, что в таком состоянии она никогда не сможет заниматься медициной. Опустила ли она руки? Нет! У нее были все причины это сделать — сломаться и разочароваться в жизни. Но она поехала в Китай и получила медицинскую степень там. Более того, она была признана лучшей студенткой курса. Не остановившись на достигнутом, она вернулась в университет, где ей ранее отказали в зачислении, и сдала там государственный экзамен. Сейчас она является практикующим врачом в одном из медицинских учреждений для детей-инвалидов и работает, сидя в своем кресле-каталке.
Чудо начинается изнутри, а не снаружи. Легкие победы— дешевые победы. Бороться стоит лишь за те, которые достаются с большим трудом. Тропа из розы лепестков—удел трусливых слабаков, отважных дух всегда силен, чтоб одолеть тернистый склон.
Свидетельство : Странствование по Земле Обетованной - Наталия Минаева это незабываемо...кстати, несмотря на то, что пить такое большое количество воды для меня непривычно, как и температура от 38 до 50 градусов жары, не было никаких физических неудобств, более того, я чувствовала себя как рыбка в воде )))
